Առյուծ և ավանակ
Դասատու առյուծ մաթեմատիկաից շատ ուժեղ էր,
ՈՒ, ոնցոր ուրիշ բաներից,
Ինչոր, որ ինքը չվեռցն էր: Բայց Ավանակը,
Որը դպռոց էր ընթունվ էլ,
Մեծ խելքով չեր տարբերվում
ՈՒ Առյուծին էեն բանին մինչև նեռվայնացյուցյան հասցրեց!
Անթաթ նյույ բանը հայուր անգամ,
Գոռաց Առյուծը այնպես, որ ամբողջ դասարնը վեր թռավ:
Բայց Ավանակի գլխի մեջ, ոնցոր դադարկուցյունը:
Ամենիչ կորավ անպեթկական էր,
Ինքը մենակ ? սիրով,
Նաում էր Առյուծի բերանին, ոչ վախենալով:
Հանկառծ Առյուծը կատաղուցունից գժվեց,
Հառցակվեց անխելք Ավանակի վրա,
Ինքը ժանիքներով բռնեց նրա վզից!
« Վերջին անգամ քեզ խնթրում եմ,
Պատասխանի ինձ, ինչքան կլինի հաշիվը
Երբ, որ երկուսին գումարենք երկուս?
Ու ես քո հետ բարի կլինեմ
Կսպանեմ արագու, ոչ ցավոտ!»
Ոցոր հեղինակ ես իրավունք ունեմ
Ավանակի թմից լինել: Հավեսի համար չե,
Այլ, որ Առյուծին հիշացնել իմաստուն ապացույց,
Այն, ոնցոր լսվումա այսպես:
«Համփերատար եղի անծանոթներին«վերադարձ»
(իսկ եթե թերությունները, և ծուռ),
Եվ կյանքը նրանց համար, շնորհակալություն –
Դրանք դաս են,
Ոչ մենակ ուղեղով մեծանալ,
Նաև հոգևորությանփ մեծանալ!»
«Терпимым будь к чужим «заскокам»
(И к недостаткам, и к порокам),
И жизнь за них благодари —
Они являются уроком,
Чтоб созревать не мозгом только,
Но и духовно чтоб расти!»
Лев и Осёл
Учитель Лев был в математике силён,
Как, впрочем, и во всём другом,
За что бы он ни брался. Но Осёл,
Который в школу записался,
Большим умом не отличался
И Льва тем самым до истерики довёл!
Одно и то же изрыгая сотню раз,
Рычал Лев так, что вздрагивал весь класс.
Но в голове Осла, как в бездне,
Всё пропадало бесполезно,
Он только лыбился любезно,
Заглядывая Льву бесстрашно в пасть.
Вдруг Лев от гнева сам сошёл с ума,
Набросился на глупого Осла,
Клыками он ему вцепился в горло!
«Последний раз прошу тебя,
Ответь мне, в сумме будет сколько
Когда мы сложим два плюс два?
И я по-доброму тогда
Убью — и быстро, и не больно!»
Как автор я имею право
Вступиться за Осла. Не для забавы,
А чтобы Льву напомнить мудрый факт,
Который прозвучит примерно так:
«Терпимым будь к чужим «заскокам»
(И к недостаткам, и к порокам),
И жизнь за них благодари —
Они являются уроком,
Чтоб созревать не мозгом только,
Но и духовно чтоб расти!»